«Альтернатива» гармонії у філософському способі життя (наукова статья) - Сторінка 3
 

482 развлечения для ума

аматорский информационный портал

  • Увеличить размер шрифта
  • Размер шрифта по умолчанию
  • Уменьшить размер шрифта
Титульная страница Интересные факты ( музеи и зоопарки мира, путешествия, прошлое, настоящее, будущее) Философия «Альтернатива» гармонії у філософському способі життя (наукова статья) - Сторінка 3

«Альтернатива» гармонії у філософському способі життя (наукова статья) - Сторінка 3

Печать
Содержание статьи
«Альтернатива» гармонії у філософському способі життя (наукова статья)
сторінка друга
Сторінка 3
Все страницы
Застаквко к научной статье про альтернативу гармонии

 

 

 

 

Потреба краси за своєю суттю не є визначальною, основною в людей. Та й час виблискування краси короткий. З віком вона швидко зникає, цілковито втрачається, нівелюється. Врода часто перетворюється на свою повну протилежність, дивуючи відсутністю будь-якого сліду колишньої привабливості.
Необхідно зважати, що оцінки краси відрізняються в несхожих культурах і в різних народів [4; 162, 163]. Те, що вважається красивим на Заході, може бути неприйнятним на Сході, і навпаки. Наприклад, на Сході гість після смачного обіду повинен відригнути на втіху господарям і на знак вдячності за смачне частування. Інакше хазяїн почуватиметься ображеним, буде збентежений тим, що гість недостатньо нагодований чи пригощання не припало до смаку. На Заході це неприпустима річ, така поведінка буде розцінена як невихованість, негарний учинок і образа господарів. Тип краси так само не ідентичний. Західна красуня може бути не сприйнята за таку на Сході. Вродливиця з африканського племені не буде естетичним зразком для жителів західних столиць. Це не означає, що вона об’єктивно негарна. Її краса оцінюється за іншими канонами, іншими національними пріоритетами. Тобто єдиного свята величної краси, спільного еталона для всіх народів світу не існує. Що для одних неперевершеність, інших не надихає. Краса нерівнозначна не тільки для народів, але й для історичних епох. Та й у межах однієї епохи її можуть сприймати по-різному залежно від багатьох суспільних регуляцій: соціальних, ідеологічних, національних, культурних і культурологічних.
До того ж, тепер тенденційно, з розрахунком формуються еталони краси. Вони міняються через кожні п’ять–десять років. І завжди знаходяться люди, чия зовнішність відповідає цим взірцям. У гонитві за ними люди відволікаються від серйозних соціальних проблем, аналізу суті суспільних відносин і високого призначення свого життя. Штучне перебільшення значущості краси — ідеологічно виправданий маневр. Він давав і дає свої плоди і в ХХ, і в ХХІ століттях. Сучасні психологи відзначають, що дедалі більше людей (переважно 18–35 років) небезпечно узалежнюються від краси. На позначення цього явища навіть запроваджено термін «б’ютіадикція», виявлені форми: «анорексія» (прагнення стати стрункішим) і «танорексія» (абсолютизація засмаги). Такі люди витрачають великі кошти в салонах краси, але це не розв’язує їхніх внутрішніх проблем. Низька самооцінка не підвищується, внутрішній світ не вдосконалюється й не збагачується. Їх палить нав’язливе прагнення уваги. Вони хочуть бути дуже естетично «просунутими», що в психологів позначається терміном «інфантерибль». Імідж як прискорювач їхнього кар’єрного зростання й процвітання став їхнім богом. Понад те, підвищене прагнення захоплених поглядів зіграло з багатьма з них підступний жарт. Тиражовані в ЗМІ фотографії красунь і код 90-60-90 змушують орієнтуватися на модну худорбу. Світ жахнувся, бо мусив констатувати не одну смерть юних шанувальниць суперкраси. А в кращому, не смертельному варіанті проблеми в них наростали, збільшувались і вже вимагали стаціонарного лікування в психіатрів. Без сумніву, люди воліють іти легшим шляхом — поліпшувати свою зовнішність, а не вдосконалювати внутрішній світ, що є значно складнішою та кропіткішою справою. Проводячи велику кількість часу в саунах, тренажерних залах, спа-кабінетах, косметичних салонах, без особливої потреби використовуючи косметичну хірургію, вони забули шляхи до музеїв, бібліотек, які, за визначенням Борхеса, втілюють рай на землі і багато в чому дають можливість людині особистісно реалізуватися.
Таким чином, відсутність самодостатності, високих вимог до свого внутрішнього світу не заповнюється зовнішньою привабливістю. Внутрішня краса автоматично не зростає, гармонія внутрішнього і зовнішнього не з’являється. І людина приречена на ще більшу спустошеність, а далі — на глибокі розчарування. Порівняння з ідолами не приносить жаданого щастя, втіхи від повноцінності життя та плідної потрібності. Соціально-рольова обмеженість, підвищена зосередженість на любові до себе або наполегливих спробах організувати цю любов призводять до протилежного результату — нижчої самооцінки і ще сильніших ударів загальної байдужості [5; 289]. Зрештою зростає ризик визнати себе цілковитим невдахою в житті. Необхідно враховувати, що влада стереотипних оцінок, які походять від рівняння на ідолів, по-різному діє в чоловіків і жінок. Якщо в чоловіків самооцінка здебільшого залежить від рівня життєвих досягнень і ділової успішності, то в жінок — від зовнішніх параметрів: навіть якщо люди навколо позитивно оцінюють зовнішність особи, вважають її гарною, вона може сама, перейнята сумнівами різного роду, відносити себе до непривабливих.
Стурбованість діячів модного бізнесу нововиниклою епідемією естетичної нерозважливості, зростанням кількості хвороб і смертей від анорексії й танорексії змусила їх змінити вимоги до параметрів краси та почати формувати більш прийнятний для здоров’я еталон. Психологи також інтенсивно стали пропагувати любов до свого тіла незалежно від його показників у сантиметрах і кілограмах. Але це все ланки одного ідеологічного ланцюга, де поняттям краси маніпулюють на догоду моменту, фактично перетворюючи її на товар і девальвуючи сутнісні показники людського життя.
Проте є люди, які взагалі можуть обходитися без краси, не потребуючи її, вважаючи її надмірністю, що обтяжує життя, і схильні до доволі суворого естетичного аскетизму. Вони індиферентні до краси, бо не в змозі усвідомити її психологічну значущість. Таке емоційне зубожіння та культурологічна безграмотність визначаються недоліками виховання, низьким естетичним рівнем середовища й загальним попсово-кітчевим станом масової культури, декларативним насаджуванням невігластва та безкультур’я.
На противагу цьому відомі факти, про які неодноразово повідомляла преса: вразливі перед красою люди впадають в естетичний шок від тривалого спілкування з нею в музеях Італії. Спостерігаються й розчарування від незустрічей із прекрасним, що відображуються навіть на фізичному самопочутті. Наприклад, деяких японців у важкому стані транспортували додому літаками в результаті нездійснених зустрічей із красою в Парижі. Підготовані рекламою, вони очікували захвату, а зустріли занедбаність і відсутність вишуканості.
На завершення можна сказати, що планка, піднята Ф. М. Достоєвським, який стверджував, що «світ порятує краса», висока, ми її ще не досягли. Утопізуючи роль краси, великий гуманіст не акцентував уваги на тому, що її перетворювальна функція виявляється доволі пунктирно. Вона має бути пов’язана з творчою сутністю людини, її пасіонарністю, альтруїзмом, а ці риси належать обраним і є рідкісними для суспільства. Та й саме суспільство не надто перейняте справжніми, а не ідеологічними закономірностями краси, якщо не розв’язані загальні матеріально-економічні, соціальні та політичні суперечності.
Підбиваючи підсумки, необхідно зазначити, що ідеал дитинства людства про єдність краси розумової і тілесної для мудреців певною мірою втілився в їхньому житті. Великий Піфагор — учасник і переможець змагань із боїв навкулачки, відзначений лавровим вінком. Володарями нагород за спортивні успіхи були філософ Сократ, трагіки Софокл і Еврипід. Замолоду в Істмійських іграх брав участь Платон. Спорт у греків був показником моральної досконалості. Перемогу в змаганнях насамперед розглядали як моральний тріумф у подоланні не тільки суперників, але й самого себе. Змагальність і в спорті, і в усіх видах мистецтва була характерною рисою давньогрецького побуту, світоглядом і способом життя того народу. За переказом, Піфагор сформулював термін «філософія» на трибуні стадіону, де захоплювався спортивними успіхами молодих, милувався їхніми прекрасними тілами, відчував захват від граційності їхніх рухів. У цей момент Піфагор усвідомив необхідність формування не тільки естетичної та етичної гармонії, але й інтелектуальної асоціативності.
Філософський спосіб життя об’єктивно вимагає співмірності в багатоаспектних особистісних виявах, для того щоб усебічно охопити людську сутність. Рівень цієї гармонії, проголошений великими філософами давнини, дуже високий. Співвідношення виявлених ними компонентів ідеалу грубо порушене ускладненням процесів сучасного суспільно-громадського життя. Такий ідеал на нинішньому етапі буття людства нереальний. Краса й інтелект як його складники полярно роз’єднані та вимагають для свого проявлення тривалого професійного готування. Кожний із них набув своєї траєкторії розвитку, специфіку кожного взяли на озброєння ідеології, у результаті чого сталась істотна деформація обох цих вагомих категорій.

можуть сприймати по-різному залежно від багатьох суспільних регуляцій: соціальних, ідеологічних, національних, культурних і культурологічних.


Література
Григорьян Б. Т. Человек. Его положение и призвание в современном мире [Текст] / Б. Т. Григорьян. — М. : Мысль, 1986. — 224 с.
Емельянов В. В. Философская культура молодого специалиста [Текст] / В. В. Емельянов, П. С. Никитин. — М. : Высшая шк., 1987. — 135 с.
Косяк В. А. Эпистемология человеческой телесности [Текст] / В. А. Косяк. — Сумы : Университетская книга, 2002. — 362 с.
Крюковский Н. И. Человек прекрасный [Текст] / Н. И. Крюковский. — Минск : Изд-во БГУ, 1983. — 302 с.
Малес Л. Соблазн [Текст] / Л. Малес // Постмодерн : новая магическая эпоха 2. Трансформация гендера : сб. статей / под ред. проф. Л. Г. Ионина. — Харьков : Изд. центр ХНУ им. В. Н. Каразина, 2003. — 353 с.
Романенко С. Многомерность и множественность личностных планов в ситуации постмодерна [Текст] / С. Романенко // Постмодерн : новая магическая эпоха : сб. статей / под ред. проф. Л. Г. Ионина. — Харьков : Изд. центр ХНУ им. В. Н. Каразина, 2002. — 247 с.

На позначення цього явища навіть запроваджено термін «б’ютіадикція»- отрывок переписки из Интернета вместо эпилога:

- Почему тебя вчера не было в сети?
- Я была занята!
- А я тебя ждал...
- Да лучше бы ты меня у подъезда с шоколадкой ждал,

а не у компьютера!

Продовження наукової статті на другій сторінкі

Дуже цікаво буде читати Ваші коментарі.



 

bengal cat


Авторизация

Мы рады Вас видеть на нашем сайте

До новых встреч!

Яндекс.Метрика
orjinal elektronik sigara joyetech evic vt joyetech dunyasi